Вусач альпійський

Природа Карпат відрізняється високим біологічним розмаїттям, отже цей регіон відіграє дуже важливу роль у захисті різних типів природних оселищ і багатьох видів рослин та тварин. Серед комах, що живуть у Карпатах, дуже цікаву групу складають твердокрилі, серед яких було виявлено приблизно 100 ендемічних видів, тобто таких, що трапляються тільки на цій території.

Вусач альпійський (Rosalia alpina)

Здебільшого це пов’язано зі специфічними екологічними вимогами та вузькою толерантністю до чинників навколишнього середовища, а також обмеженою можливістю переміщення цих організмів. Прикладами таких ендемічних карпатських твердокрилих є вусачик-несправжньогаурот чудовий (Pseudogaurotina excellens) із сімейства вусачів (Cerambycidae) і турун Завадського (Carabus zawadzkii), турун застарілий (Carabus obsoletus) і лісовий трансильванський турун (Carabus sylvestris transsylvanicus), представники сімейства турунів (Carabidae). Поряд з ендемічними видами в Карпатах живе також численна група рідкісних, але більш широко розповсюджених видів, відомих також в інших регіонах Польщі та Європи. Вусач альпійський (Rosalia alpina), жужелица вариолосус (Carabus variolosus), плоскотілка червона (cucujus cinnaberinus), борозенчастий ризод (Rhysodes sulcatus) і борос Шнайдера (Boros schneideri) є прикладами видів, які саме в Карпатах знаходять дуже сприятливі умови для свого розвитку.

4-сантиметровий жук
Вусач альпійський (Rosalia alpina) — це величний жук із сімейства вусачів, що виростає до 4 см завдовжки. Це сапроксильний вид (пов’язаний із мертвою деревиною), а його личинки живуть, передусім, у гнилій та м’якій деревині старих буків, а також в’язів, ясенів і яворів. Загальний розвиток вусача, від стадії яйця до дорослої особини, триває в середньому 3 роки, а улюбленим його оселищем є добре збережені сонячні деревостани з великою часткою бука, вік якого перевищує 100 років. Найбільш охоче вони засиляють деревостани, які ростуть на південних, південно-східних або південно-західних гірських схилах на висоті від 500 до 1000 м над рівнем моря. Водночас він уникає тісних, тінистих лісів, особливо таких, що ростуть на північних схилах.
Дорослі особини з’являються з другої половини червня до початку вересня, найбільша їхня кількість припадає на рубіж липня та серпня. Жуки найбільш активні в спекотні й сонячні дні, у післяобідній час. Тоді вони бігають стовбурами дерев або не надто швидко, ваговито перелітають на сусідні дерева. Коли вони стурбовані, вони досить голосно стридулюють, тобто видають «скрипучі» звуки, протираючи стегнами о пластинки надкрил. Після парування самиці приступають до відкладання яєць, які вони за допомогою яйцеладу проштовхують до щілин у деревині або тріщин у корі.
Багато натуралістів вважають альпійського вусача найкрасивішим представником місцевих твердокрилих, що, безумовно, пов’язано з його характерним та дуже привабливим виглядом. Типово забарвлені особини мають верхню частину тіла сіро-синього кольору із сімома чорними плямами, одне з яких розташоване на передпліччі, а решта шість — на надкрилах. Як розташування, так і розмір цих плям дуже мінливі, а до теперішнього часу описано понад 100 форм забарвлення вусача. До рідкісних належать особини, що мають повністю синій або майже чорний колір. Забарвлення вусача має маскувальний характер, і коли жук сидить нерухомо на стовбурі бука, його важко побачити на тлі сіро-блакитної кори. Статевий диморфізм проявляється, зокрема, у довжині вусиків, які в самиць дорівнюють довжині тіла, а в самців значно довші за надкрила.

Вид, що охороняється законом
Ще на початку минулого століття вусач жив у нашій країні в багатьох місцевостях, розташованих у південних, центральних і навіть у північних областях, а нині ареал виду обмежений лише десятками місцевостей, розташованих у Бещадах та Низьких Бескидах. У Польщі альпійський вусач є видом, що охороняється законом та перебуває під суворою охороною, а на території Європейського Союзу він вважається пріоритетним видом та був внесений до додатків II і IV до Директиви про збереження природних оселищ.
Для збереження популяції вусача потрібна постійна наявність великогабаритних мертвих букових дерев. Тому найбільш актуальними загрозами для цього жука вважається видалення з деревостанів старих, таких, що засихають, та мертвих буків, а також екологічні пастки у вигляді букової деревини, що зберігається на лісових складах, розташованих у місцях поширення виду

 

доктор інж. Томаш Ольбрихт – ентомолог, доцент катедри агроекології біологічно-сільськогосподарського факультету Жешувського університету. Спеціаліст в області захисту рослин та екології сапроксильних твердокрилих (пов’язаних із мертвою деревиною). Автор кількох десятків наукових публікацій в області ентомології та ландшафтної архітектури.

Бібліографія:
Ґіл. Р., Ольбрихт T., 2016. Вусач альпійський Rosalia alpina (Лінней, 1758) (Coleoptera, Cerambycidae) у Бещадах — нинішній стан та перспективи збереження виду. Бещадські аннали, 24: 173–186
Павловський Й., 2009. Ендемічні безхребетні Карпат. Бещадські аннали, 17: 89–128
Вітковський З., 2008. 1087 Вусач альпійський Rosalia alpina. Результати моніторингу. Моніторинг видів та природних оселищ з особливим урахуванням спеціальних областей охорони навколишнього середовища «Природа 2000».

 

Автор тексту: Томаш Ольбрихт
Фото: Томаш Ольбрихт

Comments are closed.

Партнери