На гуцулів, русинських горян зі Східних Карпат, уже в XIX столітті дивилися як на людей, не «зіпсованих» цивілізацією. Поряд із бойками, з якими вони сусідять на заході, і лемками, це одна з трьох основних груп русинських горян, що живуть у східній частині Карпатської дуги. Термін «гуцули» поширився в XIX столітті.
Вони належать до етнографічної групи горян змішаного русинського та волоського походження, що населяють сучасну українську та румунську частину Східних Карпат — Ґорґани, Чорногору, Свидовець, Мармароські гори, Гринявські полонини та Покутсько-Буковинські Бескиди. Вони створили оригінальну регіональну культуру в басейні горішнього Пруту, обох Черемошів: Білого та Чорного, а також Тиси, далеко від торговельних шляхів, доріг і великих міст.
Sheep grazing in the Eastern Carpathians.
Основою економіки гуцулів було скотарство, вони займалися також розведенням коней, а в більш пізні часи також роботою в лісі — вирубуванням та сплавом деревини. Сільське господарство ніколи не відігравало на цих землях великої ролі. Важливим для гуцульської культури був також опришківський рух, тобто східно-карпатські розбійники, що існували на території Карпат з XVI до середини XIX століття та свого часу мали характер організованого збройного руху. Найбільш відомим опришком був Олекса Довбуш, що жив у XVIII столітті, та й донині його оспівують на Гуцульщині як героя.
Характерною особливістю старовинного гуцульського села було те, що його мешканці селилися як самітники, що багато в чому можна побачити й сьогодні. Окремі господарства були віддалені одне від одного, розкидані по навколишніх пагорбах, що оточують долину й центр села. Тому села, як правило, займали величезні території. У центрі, недалеко від річки або потоку та дороги, стояла церква з плебанією, ґмінне управління, школа, корчма. Згодом з’явилися магазини, а в деяких селах дачні вілли та пансіонати.
Нині більшість господарств розкидано, як раніше, на великих відстанях одне від одного. У центрі долини стоять будівлі, що обслуговують всю громаду. Характерною особливістю сільських будинків було те, що, як правило, житлову кімнату оточувала низька господарських приміщень, розташованих із півночі, сходу та заходу, щоби захистити її від морозу та вітру. Схили даху з цього боку часто спускалися до самої землі.
Уже багато років Гуцульщину масово відвідують туристи, зокрема поляки, для яких вона є великою принадою. І, попри негативні зміни, пов’язані з комерціалізацією туризму, вона ще на багато років залишиться найбільшим, живим скансеном у цій частині Європи.
