Що таке ліжникарство? Ліжник — слово яке важко перекласти — це щось між коцем та килимом, невідомо звідки воно взялося. Їх робили, як тут кажуть, «від завжди». Нині вони стають не лише джерелом додаткового доходу, а і джерелом ідентичності на сьогоднішній Гуцульщині. Вони є чимось унікальним, адже їх виробляють за технологією, якою нема ніде у світі.
Перші ліжники ми можемо побачити вже в Музеї Гуцульщини в Коломиї. Представлені там ліжники строкаті, повні геометричних візерунків. Вони лежать під склом вітрин, прикрашають експозиції, що показують народні костюми. Десь недбало кинуті на якусь скриню або лавку, вони органічно вписуються в макет інтер’єру колишньої гуцульської хатини. Експозиції покриті шаром пороху, предмети, хоча і красиві, закриті в скляних клітках, відгороджені стрічками. Можна сфотографувати їх та прочитати табличку з підписом, проте жодна господиня не розстелить їх на ліжку, ніхто не загорнеться в їхню теплу вовну.
At the market in Kosovo lizhnycks are eagerly bought by locals as well as tourists
Інші ліжники ми побачимо на базарі в Косові. Вони коливаються в повітрі, представлені продавчинями у всій красі. Вони не такі барвисті, тому що нині найкраще продаються ті, що оформлені в трьох приглушених тонах натуральної овечої вовни: сірої, білої та чорної. Такі є також дешевшими. «Зона» ліжників розташована десь між товарами, що їх пропонують туристам, і кіосками із предметами щоденного вжитку. Тому що в даний час вони функціонують десь на стику традиційних ремесел, що цінуються поза межами Гуцульщини та дуже охоче купуються туристами, і предметами, які й донині супроводжують жителів навколишніх сіл у повсякденному житті. Продавчині розкладають вовняні килими на стендах, демонструючи їхню товщину, показуючи візерунки й рекламуючи численні переваги: ліжники теплі, натуральні. Овеча вовна є грубою, але зате натуральним чином зігріває, стимулює кровообіг. Допомагає проти болю в кістках, головного болю. Вовна розчісується з однієї або двох боків, завдяки чому ліжники «виглядають» дійсно теплими, якраз, щоби загорнутися в них, коли в дерев’яній, недогрітій хаті вже догасає вогонь у печі. На підлозі вони виглядають не лише красиво, але й захищають від холоду. Вони також можуть служити ефектним покривалом.
You can see how woolen miracles are created in the workshop of Mrs Maria Melnyczuk
Але тільки в майстерні пані Марії Мельничук можна побачити, як створюються вовняні дива, як отримують форму переплетення ниток, як з’являються візерунки на товстій тканині. Скільки зусиль і праці рук вимагає створення з густого клубка овечого руна килима, який у майбутньому потрапить на базар або буде проданий відразу ж на замовлення. Адже пані Марія славиться своїм фахом і має пошану в усій околиці. 
Вона отримує замовлення з усього регіону. Майстерня міститься в добудові ззаду її родинного будинку. Приміщення маленьке й щільно покрите плівкою. Вовна зберігається в сирому вигляді, тому треба захистити її від вітру, який міг проникнути всередину через щілини між дошками. Однак процес створення ліжника починається набагато раніше: спочатку треба підготувати вовну. Вимити, висушити й розчесати. У такий спосіб постає пряжа. Потім пані Марія за допомогою веретена, що швидко обертається, формує пальцях товсту нитку. Ця нитка, яку називають «моташкою», намотана на коток, потім може бути пофарбована, якщо замовлення передбачає барвисті візерунки. Під час роботи варто співати, до ремісничих виробів вплітаються хороші думки, гарний настрій та позитивні наміри їхніх творців. Потім на великих верстатах із нитки постає тканина. Руки пані Марії працьовиті, швидко виконують рухи, які знають уже напам’ять, переплітаючи нитку на верстатах. Колись ліжники зшивали один з одним, щоби збільшити їхні розміри, тепер ткацькі верстати досить великі, що дозволяє виготовити килим розміром понад метр. На останньому етапі готовий ліжник треба розчесати. З одного або з обох боків, за бажанням замовника та згідно з призначенням тканини. Готовий ліжник гордо пушиться в очікуванні на свого покупця. Пані Марія, як і багато інших жінок, навчилася цього мистецтва вдома, допомагаючи старшим. У такий спосіб знання передавалися в багатьох родинах, однак нині що року творців стає дедалі менше. Уперше вона мала можливість розповісти про свою роботу, однак вона відмінно з нею справляється та дарує всім хороший настрій завдяки своїй доброзичливості та енергії. Якщо ліжники пані Марії переймають ці риси своєї творчині, це, безумовно, буде прекрасним, таким, що пробуджує добрі спогади, доповненням інтер’єру дому, до якого вони потраплять.
