Найстаріший дерев’яний у Бещадах

Традиція пов’язує заснування костелу Успіння Пресвятої Богородиці в Середньому Селі (ґміна Лісько) із заповітом, що його 1621 року написав саноцький підкоморій Петро Бал, власник села. У ньому він пише, що бажає, щоби його дружина Ядвіґа також відмовилася від кальвінізму та побудувала католицьку каплицю. У той час будівля використовувалася як протестантський собор.

Костел було зведено у 2-й половині XVI століття як придворну каплицю роду Балів. Хоча в заповіті, написаному 1621 року, саноцький підкоморій Петро Бал закликає дружину Ядвіґу відмовитися від кальвінізму та побудувати католицьку каплицю, нині цей лист трактується як заклик повернення вже наявного об’єкту Римо-католицькій церкві. Але лише 1697 року каплицю було повернено католикам. 1727 року на кошти Катажини Бали з роду Орачевських був створений, що зберігся й донині, інтер’єр храму, елементи якого було виготовлено в сницарських майстернях у Коросні, а також настінна поліхромія. У 1983–1984 роках костел значно розширився через прибудування з північного боку вежі, а в наслідок чергової перебудови, 1991 року, на західному боці пресвітерія було утворено ризницю.

   костел Успіння Пресвятої Богородиці в Середньому Селі (ґміна Лісько)

Ця прямокутна в плані споруда, з малим пресвітерієм, закритим із трьох боків, з двома ризницями по боках. Сучасна вежа стовпової конструкції з ізбицею попереду, з похилими стінами, увінчана цибульної форми металевим куполом, з ліхтарем. Всередині під хорами збереглися два, що ведуть до присінків під вежею, портали у формі ослячого хребта, створені в пізньоготичному, теслярському стилі XVI століття. Під час останнього ремонту по їхніх боках було додано ще два портали ідентичної форми. На стінах і стелі фігурна та ілюзіоністська поліхромія, у пресвітерії розписані архітектурні елементи, датовані 1-ою половиною XVIII століття. У пізньобарочному головному вівтарі образ Богоматері з Немовлям, що подає Їй яблуко, і два бічні вівтарі, ліворуч ми бачимо образ св. єпископа Станіслава, праворуч — св.Катерини — ансамбль датується 1-ою половиною XVIII століття.

Попри історичні інтер’єри, ми знайдемо всередині костелу також сучасні художні акценти: барельєфи зупинок Хресного шляху, що висять у нефі, а також скульптуру Останньої вечері на паперті, що їх створив бещадський опришок Єндрек Васелевський за прізвиськом Полонина.

Автор тексту: Krzysztof Zieliński
Автори фотографій: Barbara Łosowska-Dudek, Krzysztof Zieliński

Comments are closed.

Партнери