З пані Марією ми зустрілися в Космачі. Усе село — це залишки старого способу життя, пов’язаного зі скотарством. Будинки розташовані на великій відстані один від одного, часто на пагорбах. Отже, спочатку ми перетинаємо бурхливий потік та піднімаємося болотистою дорогою вгору. Під’їхати не можна. Попри умови, проблеми з під’їздом, село «живе», а в ньому живуть і стародавні традиції.
Марія Кіращук та її великодні ремісничі вироби
Хоча знайти справжніх майстрів у своїй професії дуже складно, тут, у Космачі, у багатьох будинках плекають старовинні ремесла. Хтось займається керамікою, хтось вишиває візерункові сорочки. Пані Марія розписує барвисті писанки. У будинку зустрічає нас веселе полум’я, що горить у великій кахельній печі. Поступово стає тепло. У сінях стоїть уже підготовлений теплий настій із трав та традиційна порція самогону — на привітання. Хоча ми відвідали пані Марію у великодній період, робота над писанками триває протягом усього року. Візерунки — кольорові або монохромні — захоплюють своїм різномаїттям. Жоден із них не повторюється. Для розписування пані Марія використовує традиційні візерунки, такі, які робили в неї вдома, але із задоволенням використовує й ті, що їх задокументовано в альбомах і на старих фотографіях. Пані Марія любить трохи «побавитися та покомбінувати» та придумувати нові візерунки. Своє повсякденне життя вона проводить у будиночку на пагорбі, до якого веде болотиста стежка, у Космачі. Саме тут вона створює свої писанки, але також робить те, що будь-яка інша жінка з її села. Вона займається господарством, готує обіди на великій кахельній печі, дбає про рідну хату. А крім того, займається також вишивкою, це її друге «хобі». Що пів року вона їздить, однак, до Берліна на заробітки, саме там вона заробляє гроші на життя.
Гуцульська писанка — це справжній витвір мистецтва. Не дивно, що яйця купують приватні колекціонери, туристи, які захоплюються майстерною та делікатною роботою. Вони також «зразково» зберігаються. Навіть якщо тендітна шкаралупка буде пошкоджена, писанку дбайливо склеюють. Не дивно, що кожна з них — це години вивчених, умілих рухів руки, точність і справжнє художнє бачення. Гуцульські писанки — це також велика цінність. Витвір пані Марії коштує майже 10 євро. Це космічна ціна в порівнянні з «фабричними» писанками, які продаються в магазинах по 20 гривень. Мені завжди було цікаво, як створюються барвисті писанки з використанням рідкого воску. Справа спочатку здається простою, але вже після перших спроб виконання рівної лінії на поверхні шкаралупки виявляється, що вона зовсім такою не є. Рука тремтить, лінія виходить нерівною, віск капає всюди. З прекрасного зразка казкового візерунку, який був у голові, постає «щось» геть недосконале. Пані Марія сміється: «це не так складно!». Так, звичайно. Дивлячись на її вироби, бачиш, що вона є майстринею у своїй справі. Візерунок рівний, можна би було подумати, що це машинна робота. А однак ні, вона все робить сама вправною рукою. Коли шкаралупка вже покрита воском згідно зі зразком, настає час додати барв. Яйце кладеться в слоїк із розчиненим барвником. Потім — обполіскування в чистій воді та сушіння при високій температурі, щоби віск розчинився та залишив на поверхні чіткіший, незабарвлений візерунок. Кращим знаряддям для цього є сушка. Готові писанки грають веселкою та спонукають до покупки. Це справжній ремісничий виріб.
Етапи роботи під час створення гуцульських писанок: нанесення малюнка бджолиним воском, ополіскування гарячою водою, готовий — унікальний виріб
