A. Флористичне різноманіття
У пасовищних комплексах ми можемо знайти багато рідкісних і охоронюваних видів, які підвищують природну цінність цих місць. До них належать, зокрема, види, що захищаються законом, серед яких трапляються переважно рослини долішнього ярусу, як-от: дев’ятисил безстеблий Carlina acaulis, льонолисник альпійський Thesium alpinum і тирличка війчаста Gentianella ciliata. Тут також можна знайти багато видів зозулинців — наприклад: траунштейнеру кулясту Traunsteinera globosa. Не бракує також і видів більш високих ярусів, які в умовах екстенсивного випасу здатні випускати високі та огрядні суцвіття — наприклад, косарики черепичасті Gladiolus imbricatus. До рослин, що захищаються польським законодавством, треба додати ще види, які захищаються європейським законодавством, — наприклад, дзвоники ріпакоподібні Campanula serrata чи тоцію карпатську Tozzia alpina ssp. carpatica.
Цікавим і характерним флористичним елементом на території вище розташованих пасовиськ є східнокарпатські види, як-от: гвоздика скупчена Dianthus compactus, фіалка дакійська Viola dacica, зміячка рожева Scorzonera rosea або чемериця біла Veratrum album. Усі вищевказані рослини водночас є субальпійськими таксонами, що представляють собою високогірну флору, яка часто спускається на гірські галявини та ще нижче. Найбільш значущою групою в цій категорії є ендемічні види, тобто такі, які поза Східними Карпатами ніде більше в природі не трапляються, — наприклад, аконіт низький Aconitum tauricum або перестріч скельний Melampyrum saxosum.
Важне місце у флорі пасовищ займає також горішній ярус (гірські види), особливо у їхніх найвищих точках, тобто на ярусі полонин та на галявинах, які передують полонинам. Тут ми знайдемо групу альпійських видів, серед яких у межах зоні пасовиськ завжди траплялися такі види як костриця, духмяний колосок або чебрець альпійський. Ще більшу групу складають субальпійські види (що належать разом з альпійськими до високогірських), тією чи іншою мірою пов’язані з випасом худоби або які переносять його екстенсивну форму. До таких рослин належать види, що квітнуть у долішньому трав’янистому дерні, наприклад: дзвоники розлогі Campanula patula, гвоздика скупчена Dianthus compactus або арніка гірська Arnica montana.
Золотушник альпійський
У дерні полонин більш високого ярусу, який утворюють субальпійські трави, також не бракує високогірних трав, таких як тонконіг широколистий Poa chaixi та куничник очеретяний Calamagrostis arundinacea. У дещо меншій мірі поруч із ними ростуть види, що відповідають за ефект квітучості, — це, наприклад, фіалка дакійська Viola dacica або золотушник альпійський Solidago alpestris. Зі свого боку, у долішніх зонах полонин до цієї групи додаються ще види трав, які трапляються біля джерел, як-от: купальниця європейська Trollium altissimus, зміячка рожева Scorzonera rosea або щавель альпійський Rumex alpinus.
B. Фенологічна мінливість
Початок вегетації, передвесінням та ранньою весною, уже із самого передвесіння пасовиська позначаються жовтими плямами мати-й-мачухи Tussilago farfara, калюжниці болотяної Caltha palustris та суріпиці звичайної Barbarea vulgaris. У цей час дерен покривається також дрібними білими квіточками жерухи лучної Cardamine pratensis і кардамінопсиса татранського Cardaminopsis halleri, а також вероніки нитковидної Veronica filiformis. На низькорослому дерновому покрові пасовиськ часто з’являються біотопи розхідника звичайного Glechoma hederacea, який має блакитнуваті квіти, та глухої кропиви пурпурової Lamium purpureum, яка має червоні. Повсюди цвіте тоді ж гравілат річковий Geum rivale i Іван-і-Марія Viola tricolor.
Початок літа також має своєрідне забарвлення, що проявляється у вологих місцях плямами пурпурних квітів осоту прибережного Cirsium rivulare. У вологих оселищах у червні зацвітають де-не-де жовтець їдкий Ranunculus acris з коронарією зозулячою Lychnis flos-cuculi. Тут і там синіють плями вероніки дібровної Veronica chamaedrys. У сухих та придернових місцях жовті килими утворюють квітки нечуйвітра волосистиого Hieracium pilosella або хрестолиста високого Cruciata laevipes, а в більш вологих оселищах — вербозілля лучного Lysimachia nummularia і гайового L. nemorum. Місцями в червні цвітуть також кульбаби (Taraxacum officinale). Тут і там цвітуть поодинокі куколиці дводомні (Melandrium rubrum).
Пізніше влітку, невдовзі перед скошуванням луків, яке через деркача розпочинається лише в другій половині квітня, цвітуть журавці — лучні Geranium pratense і болотяні Geranium palustre,
волошки — лучні Centaurea jacea і фриґійські Centaurea phrygia. Усюди золотяться в цей час лядвенець рогатий Lotus corniculatus і скереда дворічна Crepis biennis. Серед високого вже дернового покрову всюдисущі також синьо-фіолетові квіти вики Vicia cracca, V. sepium. Після скошування швидко відбиваються квітучі пагони свербіжниці польової Knautia arvensis і лісової Knautia dipsacifolia. До пізніх місяців також може квітнути дивина чорна Verbascum nigrum.
Літній аспект на пасовищах у Бещадському національному парку — нечуйвітер оранжевий (гірський вид)
Коли настає осінь, пасовиська знову оживляє квіт дзвінця пізнього Rhinanthus serotinus, який у цей час знову здатний масово цвісти. До пізньої осені також квітнуть волошки скабіозовидні Centaurea scabiosa і бедринці великі Pimpinella major, а на вище розташованих луках і галявинах — золотарник звичайний Solidago virgaurea. Також не бракує видів, що пізно цвітуть за своєю природою, як-от: любочки осінні Leontodon autumnalis або комонник лучний Succisa pratensis. У жовтні й листопаді повсюди з’являються квіти пізньоцвіту осіннього Colchicum autumnale.
Але і взимку тут можна побачити засохлі суцвіття та грудки дерну, які, втім, у цей час вимагають певної спритності, щоби розпізнати в них окремі види. Над засніженими пасовиськами височіють огрядні парасольки дягеля лісового та борщівника європейського. У місцях, де худоба пасеться на так інтенсивно, також трапляються менші парасольки бутенів і бедринеців. Вітер повсюди розносить засохлі колосся житньої трави. На старих мурашниках понад снігом також височіють кущі овечої й червоної костриці. Натомість у періоди відлиги повсюди розкриваються зелені столони розхідника звичайного або вербозілля гайового або лучного.
C. Кoлористичне різноманіття пасовиськ
Кольорові аспекти окремих сезонів на пасовиськах продиктовані масово квітучими видами, які відповідають за характеристичні відтінки кольорів пастушого ландшафту. Ефектно квітучі види, які домінують у дерні, впливають на мінливість колористики, характерну для окремих місяців. Вони також часто квітнуть одночасно, як різноманітні компоненти різнобарвного дерну. До найпоширеніших рослин, які формують забарвлення пасовиськ, належать ті, що мають квіти:
- блакитні — наприклад, дзвоники розлогі Campanula patula, м’ята польова Mentha arvensis, дзвоники скупчені Campanula glomerata, незабудка болотна Myosotis palustri і лісова Myosotis sylvestris, а також китятки звичайні Polygala vulgaris;
- фіолетові — волошка лучна Centaurea jacea i фриґійська C. phrygia, свербіжниця польова Knautia arvensis i лісова K. sylvestris;
- червоні — наприклад, куколиця дводомна Melandrium album, гвоздика скупчена Dianthus compactus, а також конюшина — лучна Trifolium pratense та гірська T. montanum;
- рожеві — глуха кропива плямиста Lamium maculatum, конюшина гібридна Trifolium hybridum i чебрець широколистий Thymus pulegioides;
- жовті — на гірських галявинах часто з’являється звіробій плямистий Hypericum maculatum i скереда конизолиста Crepis conyzifolia, а в болотистих місцях — скереда болотна Crepis paludosa, вербозілля гайове Lysimachia nemorum i жовтець вогнистий Ranunculus flammula. У лучних комплексах часто росте чина лучна Lathyrus pratensis, жовтець повзучий Ranunculus repens, любочки шорсткі Leontodon hispidus, хрестолист голий Cruciata glabra i гусячі лапки Potentilla anserina;
- білі — майже на кожному пасовиську ми знайдемо деревій звичайний Achillea millefolium, жеруху лучну Cardamine pratensis, бедринець звичайний Pimpinella saxifraga, конюшину повзучу Trifolium repens.
Колористичний аспект із тирличем ваточниковидним
D. Фітоценотичне різноманіття
Серед рослинних формацій, на яких регулярно пасеться худоба, ми можемо знайти фітоценози, яким надано ранг природних оселищ, що включені до переліку «Натура 2000», який був включений до додатку до Оселищної директиви ЄС. До них належать оселища, зазначені спеціальним кодом, як-от:
- 6230 Східнокарпатські пустищні луки з домінуванням біловусу стиснутого (Hypochoeridi uniflorae-Nardetum)
- 6230 Низькотравні пустищні угруповання з біловусом стиснутим (союз Nardion)
- 6430 Угрупування формацій щавлю альпійського (Rumicetum alpini)
- 6510 Низинні викошувані луки (Campanulo-serratae-Agrostietum tenuis)
Цінністю сам по собі є також історичний аспект високогірних пасовиськ, які є живими пам’ятками стародавньої пастушої культури. Багато з цих оселищ уже зазнали значної трансформації, тим не менш, сліди пастухування в них помітні й досі. У зоні полонин до таких фітоценозів належать:
- Субальпійські формації альпійського щавлю (Rumicetum alpini)
- Формації альпійських квіткових трав (Astrantio-Knautietum)
- Формації альпійських низькорослих трав із кострицею лежачою (Potentillo-Festucetum supinae)
- Формації альпійської чорниці з кострицею лежачою (Festuco-Vaccinietum myrtilli)
- Формації чорниці з тирличем ваточниковидним (Gentiano-Vaccinietumm myrtilli)
- Формації тонконогоцвітів зі щучником (Poo-Deschampsietum)
- Формації куничника очеретяного (Tanaceto-Calamagrostietosum arundinaceae)
- Формації куничника волохатого (Crepido-Calamagrostietetosum villosae)
- Угрупування брусниці (союз з Vaccinium vitis-idaea)
текст і фото: др. Адам Шари
