Учасники дослідницької експедиції, що має за мету фіксацію елементів культурної спадщини Карпат, що її організовано в межах проєкту «Світ Карпатських Розет», втретє відвідали Україну. Реґіоном місії, здійсненої в період від 4 до 8 вересня 2019 року, був, передусім, район Ґорґан.
Синевир та Негровець
На час перебування в Ґорґанах за тимчасову туристичну базу для учасників експедиції було обрано Синевир, що має оптимальну локалізацію, придатну для зручного вивчення запланованих пунктів місії. Цей район має багату історію й рясніє численними місцями, що свідчать про неї, що пов’язане, насамперед, з частою зміни державної належності цього регіону. Тільки протягом останнього століття Ґорґани та Закарпаття перебували по черзі в складі: Австро-Угорщини, Чехословаччини, Угорського Королівства, Радянського Союзу і, нарешті, незалежної України. Така часта зміна кордонів визначила появу нових елементів у культурі народу, що населяє цей район, а також зміцнення поваги до різноманітності.
Колишня греко-католицька церква Зішестя Святого Духа в Колочаві тепер має статус музею
Першим об’єктом, що його відвідали під час поїздки, була старовинна церква Зішестя Святого Духа в Колочаві, що має нині статус музею. У цьому дерев’яному греко-католицькому храмі зібрано різноманітні артефакти, пов’язані з історією Колочави, не тільки сакрального характеру: публікації, регіональні костюми, дипломи тощо. Важливим доповненням візиту в цьому місці та ознайомлення з накопиченими там колекціями було відвідування скансену «Старе Село». Цей музей просто неба прекрасно ілюструє багатонаціональну спадщину Колочави та її околиць. Там зібрані старовинні будівлі, зокрема, недільна школа, стародавній єврейський шинок та кузня, а також цісарсько-королівська загальноосвітня школа. Не було нестачі там також у об’єктах, пов’язаних з І та II світовими війнами, а також радянським часом. На території «Старого Села» розташована також закрита станція колишньої вузькоколійної залізниці, а також елементи рухомого складу та інші старовинні рейкові транспортні засоби.
Одна з частин Колочави в мальовничій долині – вид під час спуску зі схилу гори Барвінок
Під час експедиції було відмічено, що Колочава славиться також із багатьох меморіалів на честь діячів, пов’язаних з історією села та околиць, наприклад, Івана Ольбрахта, чеського майстра пера, міцно пов’язаного з Закарпаттям, пам’ятника «Пастирю», а також пам’ятника «Родині». У цьому селі жваво культивується також пам’ять розбійника Миколи Шугая, який, за словами місцевих жителів, мав у своєму житті й позитивні сторінки. Гідом по об’єктах Колочави був місцевий знавець історії, етнограф і педагог Василь Глеба.
У скансені «Старе Село» в Колочаві ми із задоволенням відвідали будівлю колишньої єврейської корчми
Учасники також відвідали та ознайомилися з іншими елементами експозиції, пов’язаними з так званою «Лінією Арпада», тобто поясом оборонних укріплень, побудованих у період з 1943 до 1944 рр. на схилах Східних Карпат для захисту кордонів Угорського Королівства від нападу Червоної Армії. У навколишніх лісах, біля доріг, або в руслі річок (наприклад, Тереблі), розташовані, зокрема, бункери, що дозволяють обстрілювати наступаючих радянських солдатів, а також конічні залізобетонні бар’єри, що перешкоджають просуванню як танків, та інших броньованих машини противника.
У селі Синевир ми виявили збережені елементи оборонних укріплень, так званої Лінії Арпада
Не було також нестачі в краєзнавчих гірських походах у райони, що, з погляду місцевих жителів, мають важливе культурне значення. Під час експедиції в Ґорґанах усі її учасники, вийшовши із Синевира, пішки подолали хребет Пішконя та Малу Гропу, здобувши: Ясеновець (1628 м над рівнем моря), Велику Гропу (1667 м над рівнем моря), Негровець (1709 м над рівнем моря), Горб (1687 м над рівнем моря), Барвінок (1461 м над рівнем моря), після чого спустилися до Колочави.
Було відзначено, що схили та вершини Ґорґан нерідко створюють враження незайманих місць. Незважаючи на використання місцевих полонин (звичайно, залежно від хребта та висоти) для випасання худоби, овець або коней, люди, що мандрують туристичними стежками, можуть милуватися природою та її красою майже безперешкодно. На відміну від вершин розташованої неподалік Чорногори, найвищі точки цих гір не відвідує занадто велика кількість туристів.
Горгани – вид зі схилів Хорбу на Барвінок
У селищах біля підніжжя гір час тече трохи повільніше, ніж у місцевостях, що їх було відвідано під час попередніх експедицій, і можна подумати, що стрілки годинника не грають тут ролі суворих наглядачів. Роботи, що їх треба виконати, виконуються сумлінно, з дотриманням добового та річного циклів, обов’язково з урахуванням законів природи та традиції, що її зберігають протягом століть. У Ґорґанах це видно навіть у поведінці корів, представниць типової для цього району породи карпатська бура, які після ранкового доїння самостійно вирушають на пасовища, а під вечір повертаються до своїх господарств.
Карпатська бура – на Закарпатті найчастіше обирають цю місцеву породу
Поки частина учасників експедиції вирушила давно не відвідуваною стежкою на вершину Красної Полонини — Тапеш (1324 м над рівнем моря), інші експерти відвідали подальші місця, які відіграли важливу роль у житті Закарпаття. Матеріали збирали, зокрема, у Музеї лісу і сплаву, організованому при Національному парку «Синевир», а також у місцях, де для ілюстративних цілей відтворюються клявзи, які в минулому служили для сплаву деревини.
Група польських експертів відвідала організовані в Національному природному парку «Синевир» експериментальні плантації диких і рідкісних рослин, які в природі трапляються на гірських становищах, а також на полях, на яких вирощуються (біологічно чистим способом) різноманітні корисні трави. На стежці експедиції також опинилася найбільша водойма українських Карпат, що утворилася в результаті обвалення гірського схилу, — озеро Синевир.
Ще одним цікавим елементом місії було відвідування пасічного господарства Олександра Шимоні. Його власник, крім збирання вироблених на місці різних видів меду, також виробляє, зокрема, різноманітні прополісні мазі, бджолиний пилок і пергу. Особливий інтерес викликала пропонована на місці оригінальна природна терапія, у якій використовуються бджоли — пацієнта кладуть у поздовжній вулик, а бджоли влітають до стільників під кушеткою. Звук їхніх крил створює необхідну вібрацію, яка заспокоює психіку пацієнтів, що проходять реабілітацію, та відновлює їхній гомеостаз.
Церква Собору Пресвятої Богородиці ї Святого Димитрія 1838 року
На зворотному шляху учасники експедиції вирушили в околиці унікального водоспаду Шипіт, до якого з побажаннями звертаються як місцеві жителі, так і жителі віддалених районів. На завершальному етапі експедиції учасники подорожі мали змогу познайомитися з оригінальними деталями конструкції дерев’яної церкви бойківського типу в Маткові (Турківський район Львівської області).
