Гуцульські керамічні вироби мають довгу історію. Вони прославилися вже в XIX столітті, коли вони набули популярності та коли розпочався їхній експорт у великих кількостях за межі регіону. Потім почали поставати перші великі мануфактури, а місцеві творці-ремісники стали митцями, які здобули визнання також поза межами Гуцульщини.
У теперішній час багату колекцію гуцульської кераміки можна побачити в Музеї народного мистецтва Гуцульщини й Покуття ім. Й. Кобринського в Коломиї. Цінна колекція керамічних виробів міститься також в Історичному музеї в Саноку. Ці предмети — як старі, так і нові — часто виставляються на нерегулярних виставках традиційного ремесла та гуцульського мистецтва. Поряд із дерев’яними виробами, вони є візитною карткою регіону, а також є одним із найбільш знакових туристичних сувенірів із Гуцульщини. Особливим визнанням користувалися гуцульські кахлі та керамічний посуд. Їх випалювали в польових печах при низькій температурі, через що їхня поверхня після випалу підходила для нанесення різноманітних декоративних орнаментів. Потім малюнок покривали барвником. Використовувалися натуральні пігменти, серед яких переважали три кольори: зелений, жовтий, брунатний. Інші кольори — це чорний, синій, цегляний. Кахлі прикрашали рослинними, геометричними та тваринними орнаментами, або сценами з повсякденного життя. Традиційно використовувалась свинцева емаль, яка, залежно від фону, в процесі випалу набувала жовтуватого кольору. Зелений колір з’являвся завдяки використанню оксиду міді, а брунатну барву отримували за допомогою оксиду марганцю.
Кілька етапів роботи над створенням художнього посуду.
Давня технологія виробництва збереглася та використовується майстрами й сьогодні. Характерні розмиті форми персонажів, так звані «сльози печі», постають на кераміці в процесі випалу. Сергій Дутка, ремісник і сучасний творець із міста Косів (Івано-Франківська область) окреслює це так: найзахопливіший момент. Ніколи не відомо, що вийде. І саме тому кожен виріб є унікальним.
Сергій Дутка є представником молодого покоління. Попри те, що він культивує традиційні ремесла, він охоче експериментує з різними формами. Він також усвідомлює потенціал, що прихований у мистецтві традиційного ремесла, а також розуміє, що для того, щоби воно було привабливим для сучасного адресата, треба експериментувати, йти далі. У своїй майстерні, що має дуже традиційний вигляд, він спочатку показує нам спосіб виготовлення глини, формування посуду на гончарному колесі. Наступний процес — це ліплення контуру слона вмілим рухом руки на попередньо обпаленому екземплярі.
Його майстерня наповнена химерними формами, на полицях серед «класичних» тарілок і чаш, стоять пофарбовані в похмурий жовтий і зелений кольори дивовижні істоти: стегозаври, ящірки або дракони. Стіни прикрашають бра у формі восьминогів, равликів і навіть скарабеїв. Улюбленим мотивом Сергія Дутки є мамонти.
Він пояснює, що їхня шерсть надає митцеві великий простір, на якому він може проявити свої здібності. Глиняне стадо мамонтів виглядає в колекції насправді фантастично. — Все виконано в традиційній техніці, зі збереженням старої технології виробу, форма, однак, уже є сучасною, — підкреслює Сергій Дутка.
Serhij Dutka
Сергій Дутка демонструє свої «гуцульські» кахлі.
