Ядвиґа Денисюк — Майстерня ікон «Верайкон»

Тісна є одним із найпопулярніших бещадських сіл, яке захоплює туристів чудовим розташуванням. Культовим місцем для багатьох є «Капличка пам’яті», що увічнює пам’ять «Закапьорів», які вже переселилися в «небесні полонини». А також тут розташована унікальна майстерня ікон.

Ядвіґа Денисюк та ікони, що вона їх написала

Галерея та майстерня Ядвіґи Денисюк — це єдине в окрузі місце такого роду. Протягом 30 років вона живе та працює в перебудованій старій лемківській халупі. Вона закінчила Сільськогосподарську академію в Кракові. Закохана в Бещадах, купила тут стару хижу, у якій живе й донині. Іконами вона захопилася завдяки художниці Аґнєшці Квятковській-Словік, яка, як і вона, господарювала в Бещадах. Протягом року вона стажувалася в неї, потім вони почали співпрацювати, поки, нарешті, вона не відкрила свою власну майстерню. Протягом багатьох років вона писала ікони сама, пізніше з’явилися учні.

Майстерню та Галерею можна відвідати з дороги, поговорити, пороздивлятися. Пані Ядвіґа стверджує, що тут щось людей приваблює — спочатку заглядають, як до галереї, потім купують, потім замовляють обрану, улюблену, ту яка вразила найбільше, і, нарешті, повертаються на майстер-класи.

У Галереї є зал із постійною експозицією. Тут, передусім, ікони, створені на місці, у майстерні, як за давніх часів: кілька людей, кожен із великою вправністю виконує свій етап. Це колективна праця, готові ікони не підписані ім’ям Ядвіґи Денисюк або іншої людини, яка завершує написання, у підписі пише: майстерня «Верайкон». Найбільша ікона, яку вони зробили, мала 2,5 метра заввишки. На стінах галереї репліки ікон: з церкви, з музею, карпатські мотиви, щоби їх, передусім, показувати туристам. Часто невідомого походження, наприклад, ікона з-під Криниці (оригінал у музеї в Києві), Христос із Низьких Бескид (оригінал у музеї в Саноку). Є тут Цариця Бещадська — так називають ікону у Ясені, що її привезли зі Санктуарію в Руденці під Львовом. «Нелегально» прибула до Бещад. Не обійшлося без ікони ікон — Мандаліону, який вважається першим зображенням Христа, що виникло ще за його життя.

У Галереї можна зустріти різноманітні ікони: руські — аскетичні, балканські — радісні, є також грецькі, і сучасні. Улюбленою пані Ядвіґи є прекрасна ікона з XVII століття Божої Матері з Лоп’янки, зі шляхетним обличчям, які писали в римських костелах.

Протягом півтори тисячі років діє канон написання ікон — розроблено строгі правила, що містять усі інструкції для художника, від композиції, поз персонажів до кольору одягу. Є скопійовані зразки, цінні рукописи. Деякі записані на слух. Малювання ікон — це повторення теми. Ця повторюваність є важливою. За відступництво загрожувало відлучення. Художник може проявити творчість у дуже обмеженому обсязі. Однак, усе рівно створюються нові, сучасні ікони. Чи під впливом натхнення, чи ремісничої праці…

Експозиція ікон у майстерні «Верайкон»

Пані Ядвіґа описує програму майстер-класів

Ікони обростають історіями. Кожна має свою. Як вона з’явилася, тип ікони, прототип, звідки вона взялася. Але є також історія її мандрівок, часів, через які вона пройшла, значення, яке вона має для людей. Пані Ядвіґа з посмішкою розповідає про свою багату експозицію й заохочує кожного спробувати самому. Вона каже, що ікони писати може кожний: одних затягує тема, інших — ремесло. Це вимагає зосередженості, дисципліни. Початківці, досвідчені, кожен працює над своєю темою або всією групою над однією, спільною. Пані Ядвіґа проводить майстер-класи для всіх і, як каже, це майстер-клас із майстерності відтворення. Дошка, поталь, жовткова темпера. 30 годин, 5 днів, група з 4-х осіб. Спочатку переглядають альбоми, і кожен вибирає свою ікону. Отримують уже заґрунтовану дошку — це скорочує час роботи на два дні — букова бещадська деревина, 35×25 см. Заборонено малювати на хвойній деревині, тому що вона занадто смолиста. Вони весь день працюють із позолотником, пробуючи справжнє золото та поталь. Після того, як дошка вже підготовлена, настає день навчання поводження з фарбою, приготування її за середньовічною, старою технікою жовткової темпери (змішування жовтку з водою), до цього додається готовий пігмент із магазину. Потім відтворювання образу зі зразка. Раніше до цього користувалися пергаментом, сьогодні підійде ксерокс. Підфарбовування, потім одяг, навіть по п’ять шарів — до отримання однорідного кольору. М’які кисті з натурального волоса — фарба легко стікає. Багато часу займає малювання обличчя, навіть два дні. Це ремісниче малювання, мусить висохнути, натхнення може було у випадку прототипу. Тут треба дотримуватися канону та знати ремесло. Протягом тижня можна впоратися з цією великою роботою, — каже пані Ядвіґа. Після кількох днів спільної роботи приємно відвідати православні церківки та придивитися іконостасам.

У майстерні пані Ядвіґи іноді відтворюють те, що пропало, було знищено. Таких замовлень не є багато. Церков мало. Вони вже мають свої іконостаси. Одна з ікон пані Ядвіґи знялася у фільмі Яна Якуба Кольського (під назвою «Серце, сердечко»). Для мене було честю — замовлення, яке надійшло безпосередньо з канцелярії прем’єр-міністра — написати ікону в подарунок для Папи Франциска.

Автор тексту: Юстина Варецька
Автор фотографій: Мачей Баста

 

Comments are closed.

Партнери