Яслиська — це нині село, а колись містечко, що лежить на Угорському тракті — жвавому в минулому торговельному шляху. Воно зберегло сліди колишньої величі і, здається, має потенціал, щоби знову розквітнути, цього разу в ролі туристичного та культурного центра. Воно розташоване в долині р. Бельчі, оточене лісами, велосипедними шляхами та лижними трасами, захопливими чарівними старовинними будинками та капличками, а передусім, унікальними підвалами, що їх в минулому використовували для складування вина, що його перевозили цим шляхом з Угорщини. І, що цікаво, — Яслиськами захопилися кінематографісти, вибираючи його для пейзажних сцен своїх фільмів.
Вид на село Ясниська в 1932 року
Яслиська можуть похвалитися досить багатою та бурхливою історією. 28 січня 1366 року король Казимир Великий видав для міста локаційний привілей на маґдебурзькому праві, під тодішньою назвою Гогенштат (Високе Місто). Водночас було створено римо-католицьку парафію. Розташовані біля воріт бескидського перевалу, у дельті річок Бельчі та Яселки, на торговельному шляху з Угорщини, Яслиська були укріпленою фортецею з мурами 3–4 метри заввишки і, принаймні, два метри завглибшки оборонним ровом із гостроколом.
Один с давних деревянных домов
Село процвітало в XVI і XVII століттях завдяки торгівлі вином, — воно було тоді важливою митною коморою, частка доходів із якої повинна була приділятися на утримання в доброму стані торговельного тракту на південь. Велика ринкова площа з бездонними підвалами, що простяглися під ратушею, навколишніми будинками та навіть під костелом, підтверджує його значущість.
Занепад Яслиськ почався, коли було прокладено новий торговельний шлях через Дукельський перевал. Торгівля зменшилася, ремесла занепадали, місто зубожило, 1896 року деградувало до ролі містечка, а 1934 року остаточно втратило міські права.
Село Ясліска: колишні будинки під час реконструкції
Сліди колишньої величі досі можна знайти в селі Яслиська. «Шведський курган», що його також називають «шведською могилою», нині відновлений, це пам’ятка з 1657 р., коли місто відбило атаку військ Ракоці Дєрді II. Під час Першої та Другої світових війн йому пощастило менше. Під час цієї останньої згоріла північна частина села (40 % будівель). Проте збереглося унікальне урбаністичне планування колишнього міста, з центральною ринковою площею, що її оточують історичні дерев’яні каркасні будинки з характерними підтіннями. Деяким із них реставратори повертають колишнє сяйво. Зараз реконструюється, імовірно, найстаріший каркасний дерев’яний будинок у Підкарпатському воєводстві, датований 1705 роком. Він має такі сіни, що перетинають будинок наскрізь так, щоби вози з вином могли зручно в’їжджати з одного, а виїжджати з іншого боку.
Найдавніші будинки 19 століття збереглися на площі Ринок у Ясліську
Місцеві регіоналісти мріють про музей жорен. Адже в гербі увічнено дві кіркомотиги та три кам’яні жорна, сировину для яких добували з розташованої неподалік гори Камінь. У бічних вуличках навколо ринку стоїть ще чимало будинків, які пам’ятають XIX століття. В одному з них народився Станіслав Гавснер, перший пілот, який перелетів через Атлантику. Це типовий будинок у маломістечковому стилі з прекрасною статуеткою Богоматері. Датована XIV століттям ратуша після значної перебудови втратила свою первісну форму та зовнішній вигляд.
Увагу відвідувачів привертають численні тут каплички та придорожні каплиці. Кожна має свою історію, що закарбована також у традиційній назві, як-от: На Гірці, На Шведському Кургані, на Ламаньцях, Божа Мука. За часів Середньовіччя Яслиська володіли також правом меча (лат. ius gladii), тобто правом судочинства в справах, за які передбачалася смертна кара, а також правом її виконання. У тодішній ратуші засуджували, тут же страчували та ховали нещасних. У XIX столітті на цьому місці побудували капличку, за упокій втрачених душ. Є також пам’ятка з 1966 року — пам’ятник на честь 1000-річчя Польської держави та 600-річчя Яслиськ. Крім того, прогулюючись звивистими вуличками, варто пошукати залишки мурів зі щебеню та цегли, що в XVI–XVII століттях оточували все місто (їхня первісна висота досягала чотирьох метрів), та обриси брам: Угорської, Далеївської (Краківської) і Воланської (Саноцької), а також фундаменти численних башт.
Санктуарій святої з колесом у ніг
Інтер’єр церкви св. Катерини Олександрійської в Ясліську, чудотворна картина в головному вівтар
Найціннішою пам’яткою Яслиськ є костел-санктуарій св. Катерини Олександрійської, що його було засновано 1434 року, а згодом розширено. Нинішня будівля — у стилі бароко зі збереженим готичним склепінням. Найбільшим скарбом костелу є ікона, що вважається чудотворною, Яслиської Богоматері, Королеви Неба та Землі, коронована Папою Іоаном Павлом II 1997 року. Образ було створено в XV столітті на стику Чехії та Угорщини. 1634 року реставраційні роботи провів Петро Бурнатович, відомий тодішній художник із Березова. Також у бічному вівтарі перебуває чудотворна ікона св. Теклі, яка вціліла під час пожежі в плебанії 1771 року. Увагу також привертають ікони з каплиці св. Бенедикта, святої Клари та св. Анни, що їх написали художники з родини Боґданських, учні Яна Матейки. У костелі також зберігаються мощі св. Клари та св. Катерини, покровительки костелу, що їх було урочисто передано в листопаді 2018 року бельгійським єпископом із костелу, що його там саме зачиняли.
У лабіринті вікових підвалів
Пан Станіслав, наш гід Яслиськами, запрошує на дегустацію вина: зрештою, 18 збережених підвалів, що тягнуться під яслиською ринковою площею та її будинками, — це неповторне багатство — унікальний маршрут, на якому крім відвідування можна й скуштувати вина. Ось мрія регіоналістів! Смілива, але реальна — можна взоруватися на Сандомир — однак, для її здійснення потрібні значні фінансові кошти. Підвали було закладено в XVI столітті для зберігання вин, що їх везли з Угорщини. Деякі з них мають навіть 30 метрів завдовжки та 5 завширшки. Туди міг в’їхати цілий віз із вантажем. Інші мають характерний похилий вхід, щоби було зручно закочувати бочки. Підвали утворюють групи малих і великих комор. Цілорічна, постійна температура на рівні 7–8° за Цельсієм ідеально підходить для зберігання напою. Крім того, можна побачити конструкцію самих підвалів. Принципом їхнього будування є камінь-камінь-клин-камінь-камінь-клин, які з’єднуються між собою вапняним розчином. На сьогодні можна відвідати підвали під історичною будівлею колишнього Двору Єпископа, який було перебудовано на школу у 20-ті роки минулого століття. Це шість величних комор різного призначення, крім вина там зберігалися також овочі для людей і тварин. Втім, і нинішні їхні власники роблять так само. Для істориків приємною несподіванкою стали знайдені недавно та випадково розписка останнього польського короля та квитанція на вино з митної комори в Яслиськах.
Кам’яні льохи з століть ще не виявлені для туристів
Але перш ніж втомлений турист скуштує вина в яслиських підвалах, він може втамувати спрагу в стильному Барі Черемха, піднімаючись сходами, що знялися в бравурній сцені фільму «Полуничне вино», що його знімали в Яслиськах, у якій актор Мачей Штур намагався в’їхати на них трактором. А якщо хтось ще фільму не бачив, то може розраховувати на спеціальний, камеральний сеанс у Черемші. А також варто вже планувати подорож до Яслиськ на спеціальний показ чергового фільму, що його там знімає Ян Комаса, під назвою «Боже Тіло».
Автор тексту: Justyna Warecka
Автори фотографій: Maciej Basta, Dariusz Dąbrowski
Архів: Narodowe Archiwum Cyfrowe
