Реліктові види первісних лісів

Природа Карпат відрізняється високим біологічним розмаїттям, отже цей регіон відіграє дуже важливу роль у захисті різних типів природних оселищ і багатьох видів рослин та тварин. Серед комах, що живуть у Карпатах, дуже цікаву групу складають твердокрилі, серед яких було виявлено приблизно 100 ендемічних видів, тобто таких, що трапляються тільки на цій території.

Здебільшого це пов’язано зі специфічними екологічними вимогами та вузькою толерантністю до чинників навколишнього середовища, а також обмеженою можливістю цих організмів до переміщення. Прикладами таких ендемічних карпатських комах є борос Шнайдера Boros schneideri (Panzer, 1796) та евритирея австрійська Eurythyrea austriaca (Linnaeus, 1767) – сапроксильні твердокрилі, що вважаються дуже рідкісними реліктовими видами первісних лісів. Обидва види охороняються в Польщі законом та були внесені до «Червоного переліку тварин, що зникають, і знаходяться під загрозою зникнення в Польщі»: борос у категорії EN (під загрозою), а евритирея — у категорії NV (під ризиком). Борос унесений також до «Польської Червоної книги тварин» (Категорія EN) і згадується в II додатку до Директиви ЄС про збереження природних оселищ.

Борос Шнайдера

Борос Шнайдера є єдиним представником родини борід (Boridae) у Польщі. Він відомий з невеликої кількості оселищ, що розташовані насамперед у східній частини країни (Авґустовська пуща, Біловезька пуща та околиці Грубешова), а також у Сухеднівських лісах. Результати широких спостережень, що їх було проведено в останні роки на території південно- східної Польщі, підтвердили наявність бороса на Перемишльському передгір’ї, де раніше його було помічено у 30-ти роки XX століття. Було також знайдено багато нових оселищ, розташованих, головне, в межах проєктованого Турницкого Національного парку, а також у Саноцько-Турчанських горах та Бещадах. У 2016 та 2018 роках три оселища бороса було виявлено також на території Бещадського національного парку. Варто підкреслити, що переважна більшість відомих місць, де було помічено цього жука, розташована в добре збережених лісах, що характеризуються високим ступенем натуральності.

Ареал поширення бороса Шнайдера на території проєктованого Турницького Національного парку

P Дорослі особини бороса виростають до 14 мм завдовжки, а їхнє подовжене, циліндричнеb тіло має темно-коричневий колір з металевим блиском. Личинки досягають приблизно 3 см завдовжки, мають кремово-білий колір та сильно сплющене тіло, добре пристосоване до життя під корою дерев. Найбільш характерною особливістю у вигляді личинок є сильно хітинізована остання ділянка тіла, форма якої нагадує корону. Завдяки цій особливості личинок бороса порівняно легко відрізнити від личинок інших комах, що живуть під корою. Цикл розвитку цього жука триває мінімум два роки. Дорослі особини після зимівлі приступають до розмноження, а яйця вони відкладають до мертвих, але стоячих стовбурів дерев. На півночі країни розвиток личинок відбувається під корою мертвих сосен і дубів, беріз і ялин. У Карпатах вид воліє хвойні дерева, насамперед ялицю, сосну та модрину.

Лялечка бороса Шнайдера

Личинки розвиваються під корою мертвих дерев, що злегка відстає, де вони харчуються розкладеними органічними речовинами, залишками різних безхребетних, що трапляються під корою, та грибами. Жуків дуже складно знайти, адже вони ведуть потайне (імовірно, нічне) життя, залишаючись під корою або в ходах, що їх вигризли інші сапроксильні жуки. З цієї причини серед помічених представників цього вида переважають личинки.

Личинка бороса Шнайдера

Евритирея австрійська належить до родини златок (Buprestidae), яка в Польщі представлена понад 80 видами. Златки відрізняються живим, нерідко металевим мерехтливим забарвленням, тому багато натуралістів вважають їх найкрасивішими жуками світу. Через цю особливість у деяких азіатських країнах з них виготовляють унікальні прикраси. Евритирея австрійська є ідеальним прикладом, що підтверджує неймовірну красу родини златок. Дорослі особини досягають до 2,5 см завдовжки, а їхнє тіло має темно-зелений або темно-синій колір, а в променях сонця мерехтить різноманітними барвами. У Польщі цей вид трапляється рідко, на обмеженій території, а саме в Біловезькій пущі, Розточчі та південно- східній Польщі. На Підкарпатті евритирея трапляється виключно в добре збережених хащах із великою часткою ялиці, що ростуть на території Низьких Бескид, Бещад, Саноцько-Турчанських гір і Перемишльського передгір’я.

Личинки евритиреї розвиваються в деревині мертвих або таких, що вмирають, ялиць і сосен. Для яйцекладки самиці вибирають огрядні, стоячі дерева, розташовані у добре освітлених місцях. Личинки є типовими сапроксилбіонтами, вони харчуються глибоко в деревині протягом не менше 2 років, а дорослі особини з’являються із середини червня до середини вересня. Дорослі жуки не злітаються на квіти, а помітити їх можна на колодах дерев-господарів, що стоять або (рідше) лежать.

Евритирея австрійська

На відміну від багатьох інших представників родини златок, евритиреї не полохливі, отже вони є ідеальними моделями для фотографів-натуралістів. Найбільш суттєвою загрозою для популяції бороса Шнайдера й евритиреї австрійської є, як і для багатьох інших видів сапроксильних комах, усунення старих, таких, що вмирають, та мертвих дерев. Понадто, в ареалі поширення евритиреї рекомендується утримуватися від складування великогабаритної хвойної деревини в період роїння жуків (від середини червня до середини вересня).

Евритирея австрійська у розетці

Бібліографія:
Buchholz L,. Kuberski Ł., Michalski R., Melke A., Olbrycht T. 2013. Chrząszcze Coleoptera z załącznika II Dyrektywy Siedliskowej na obszarze projektowanego Turnickiego Parku Narodowego i w jego okolicach. Roczniki Bieszczadzkie, 21: 297-317
Buchholz L., Melke A. 2018. 4.6 Owady – chrząszcze – Coleoptera: 314-377 [W:] Boćkowski M.D. (red.). Projektowany Turnicki Park Narodowy. Stan walorów przyrodniczych – 35 lat od pierwszego projektu parku narodowego na Pogórzu Karpackim. Fundacja Dziedzictwo Przyrodnicze, Nowosiółki Dydyńskie, 400 ss
Buchholz L,. Olbrycht T., Melke A. 2012. Występowanie Boros schneideri (PANZER, 1796) (Coleoptera: Boridae) w południowo wschodniej Polsce. Wiadomości Entomologiczne, Poznań, 31 (3): 207-209
Burakowski B. Mroczkowski M., Stefańska J. 1985. Chrząszcze – Coleoptera, Buprestoidea, Elateroidea i Cantharo-idea. Katalog Fauny Polski, XXIII, 10, Warszawa, 401 ss
Gutowski J. M. 2015. Ponurek Schneidera Boros schneideri (Panzer, 1796): 162- 187. [W:] Makomaska-Juchiewicz M., Bonk M. (red.). Monitoring gatunków zwierząt – Przewodnik metodyczny – Część czwarta. Biblioteka Monitoringu Środowiska, GIOŚ, Warszawa, 424 ss
Olbrycht T., Kucharska-Świerszcz M., Tomasik Ł., Furgoł M., Melke A. 2019. Pierwsze obserwacje zagłębka bruzdkowanego Rhysodes sulcatus (Fabricius, 1787) i ponurka Schneidera Boros schneideri (Panzer, 1796) w Bieszczadzkim Parku Narodowym. Roczniki Bieszczadzkie, 27: 325-331
Olbrycht T., Melke A., Kuberski Ł. 2015. Występowanie Rhysodes sulcatus (Fabricius, 1787) i Boros schneideri (Panzer, 1796) (Coleoptera) w obszarach Natura 2000 „Bieszczady” (część wschodnia) i „Moczary”. Roczniki Bieszczadzkie, 23: 189-197
Автор тексту: Томаш Ольбрихт
Фото: Томаш Ольбрихт

Comments are closed.

Партнери