Походження цього символу втрачається в темряві віків, десь у праіндоєвропейських часах, звідки бере початок спільна історія багатьох сучасних народів. Розета, шестикутна шестипелюсткова зірка, або інакше «квітка життя», поширена як декоративний елемент та виконує магічно-захисні функції.
У цій ролі вона присутня в культурах горян Карпатської дуги від Підгалля, Бещад, України аж до Румунії. Її ареал охоплює, по суті, більшу частину слов’янських земель і навіть виходить поза її межі. «Зірку» можна зустріти в декоративних елементах кам’яних будинків у горах Кавказу, у давньовірменській символіці, розміщеної в найстаріших християнських монастирях, і ще далі, у горах Центральної Азії, де в ізольованих, відрізаних від світу селах живуть нащадки древніх народів Паміру, блакитноокі, високі люди зі світлими обличчями, які у своїх легендах згадують про Олександра Македонського, а походять безпосередньо з місця, що його вважають колискою євразійських цивілізацій. Розету можна знайти також на Заході Європи, вона присутня в Іспанії, іноді трапляється як кельтський мотив в Ірландії. Як магічний символ вона була присутня також у Стародавньому Єгипті. Над її таємничою формою розміркувало багато мислителів, зокрема й сам Леонардо да Вінчі. Її форма, до якої можна вписувати наступні розети, мала символізувати повноту Всесвіту та божественної гармонії.
У народних культурах Карпат цей знак виконував магічно-захисні функції. Він мав забезпечити добробут, захистити від усіх бід. Даремно сьогодні сперечатися, чи була розета присвячена слов’янському Перуну, захищаючи домівку від блискавки та інших нещасть або, скоріше, Сварожичові, через те, що вона вписується в солярну символіку — знак самого життя, щастя та успіху. Більшість таких інтерпретацій небезпечно товаришують новим слов’янським та неоязичницьким рухам, які однак мають мало спільного з втраченими сьогодні віруваннями давніх слов’ян. Тим часом розета плавно вписалася через своє солярне значення в християнську символіку та асоціюється з Христом-Сонцем, і зберігає цю асоціацію до наших днів. Вона часто розміщувалася на перекриттях та тримальних балках будинків, приносячи до домівки щастя, нею прикрашали зброю та предмети повсякденного вжитку.
Сьогодні древній символ оживає в руках майстрів стародавнього ремесла: скульпторів, виробників кераміки. Він уже живе не тільки на тримальних балках старих будинків, а й на прикрасах, тарілках, туристичних сувенірах із базару та в такий спосіб дає водночас нове життя вічному посланню розети — символа щастя.
